Фестивально-концертный Портал

Два відгуки одного рецензента

I
“Как вы яхту назовете…», - проспівав колись славетний капітан Врунгель, і ми стали вельми уважні до назв та імен нових справ та започаткувань. А наш фестиваль народився, як справжній Сонячний Зайчик – молодим та грайливим відблиском неосяжного та життєдайного Сонця Поезії, Музики та Пісні. Напевне, це променисте ім’я і створило на фестивалі ту кипучу атмосферу відкриття і натхнення, коли цікаво – ВСЕ, коли це ВСЕ одразулягає на потрібну полицю твоєї майстерності, твоїх переконань, коли одразу сповнює тебе живим світлом віри в себе та любові до цілого світу. Так, три непогожі грудневі дні стали суцільним чародійством рудого та веснянкуватого Сонячного Зайчика. Він вигравав на струнах численних гітар, надавав сил та натхнення і майстрам, що вели неабияку кількість майстер – класів, і самим студійцям, що не владні були вгамувати свою жагу до музики і пісні навіть вночі, після напруженого навучального дня. Так, ці заняття не були схожі на звичні шкільні уроки: вокал, гітара, акторська майстерність, режисура пісні, сценічна мова, поезія та кілька захоплюючих лекцій з історії жанру авторської пісні, вистава –бесіда за творчістю Олександра Вертінського.Проте, несхожість, мабуть, була в іншому: тут співпрацювали однодумці, тут викресався найголовніший вогник єдності буття – вогник СПІВТВОРЧОСТІ. І він знову віддзеркалювався новими сонячними зайчиками віри в себе, в гармонію світу та велику силу пісні, поезії та музики… А ці незабутні пісенні кола, коли в кожних руках гітара сміливо і щиро говорить всім і світу про найголовніше. …І світ заслухався…Адже Сонячний Зайчик відблискує справжнім Сонцем, він учиться співати лише правдиво і чесно.
…Фінал фестивалю… Коли відчуваєш себе сповненим по вінця, коли боїшся розхлюпати бодай, хоч краплину вражень, знань і відчуття натхненної єдності з однодумцями і великою справою: своєю піснею, як сонячним зайчиком розсвітлювати суєтну буденність поезією.
Вірш Арсенія Тарковського висловив ті невимовні відчуття, що наостанок лишилися на серці і дорослих. І юних учасників фестивалю:
Мне бы только теперь до конца не раскрыться,
Не раздать бы всего, что напела мне птица,
Белый день наболтал, наморгала звезда,
Намигала вода, накислила кислица.
На прожиток оставить бы мне навсегда
Крепкий шарик в крови, полный света и чуда.
И уж если дороги не будет назад,
Так втянуться в него и не выйти оттуда,
И в аорту, неведомо чью, наугад…

II
Річний досвід Всеукраїнського фестиваля дитячої та юнацької авторської пісні явив собою своєрідний педагогічний феномен, в яком у з'єдналися найефективніші чинники, що спричинили стрімке перетворення кількості фестивальних майстер – класів у принципово нові виконавські та особистісні якості студійців.
Серед провідних причин таких змін можна назвати кілька основних: сугубо практична спрямованість пропонованих навчальних курсів: гітарний акомпанемент, режисура пісні, акторська майстерність, сценічна мова, лекції з історії авторської пісні. Ще одною впливовою причиною ефективності семінарської частини фестивалю стало збагачене педагогічне середовище, створене організаторами фестивалю: до роботи з дітьми залучалися не просто провідні фахівці у певній творчій галузі, це були яскраві особистості з власними творчими програмами та методиками, найголовніше, це були люди внутрішньо спрямовані на передачу власної майстерності та творчої переконаності від серця до серця. Отож, в навчальному процесі встановилися не просто учбові стосунки, це були акти істиної співтворчості, справжнього духовного єднання. Це були моменти, яких щиро прагне та жагуче потребують душі і вчителів, і учнів.
Та й справді, витримати 6-7 пар інтенсивних навчальних занять для учня можливо лише за умови безоглядної захопленості процесом навчання – спілкування – гри. Саме ці три види діяльності вдало поєдналися в ході запропонованих майстер – класів. Зрозуміло, неабияким чинником стала певна готовність учасників семінару до сприйняття такого широкого комплексу інформації. Завдячуємо керівникам колективів, які спрямовували своїх студійців до певного репертуару та рівня майстерності.
Організатори фестивалю глибоко професійно підійшли до організації семінарів, забезпечивши і чергування різних видів діяльності, і суто особистісний підхід, і диференційоване та проблемне навчання. Навіть різновікові категорії учасників фестивалю з одного боку ускладнювали роботу майстрів, а з іншого боку забезпечили взаємний вплив і наступність знань та умінь.
Педагогічний феномен фестивалю «Сонячний зайчик» потребує подальшого осмислення і, можливо, ґрунтовного дослідження. Проте, беззаперечним є сама благодатна сутність жанру авторської пісні: поетизована філософія високих загальнолюдських цінностей, на які щиро відгукуються живі людські душі; гармонійна з текстом музика; інтонації живого людського спілкування від серця до серця.

Олена Гаджилова, Відмінник народної освіти, член Національної Спілки театральних деячів України, Київ